Сенситивний підхід по відношенню до наркоспоживачів в Україні: експертна думка

«Переглянути доцільність покарання за деякі діяння, пов’язані із вживанням наркотиків та реалізувати так званий сенситивний підхід до споживачів наркотичних речовин» – на цьому наголошують представники громадської організації «Пенітенціарна ініціатива» в рамках проекту «Забезпечення розумного балансу між наркополітикою та громадським здоров’ям в Україні», який реалізовується за підтримки Міжнародний фонд "Відродження".

Олена Герман, керівниця громадської організації «Пенітенціарна ініціатива»

Розкажіть яка основна мета і завдання вашої організації? Чому питання декриміналізації та сенситивного підходу до наркоспоживачів актуалізувалися в Україні?

Основна мета проекту - це ідея сенситизаціі правоохоронних органів по відношенню до споживачів наркотиків. На жаль, статистика свідчить про те, що в нашій країні значна частина споживачів ін’єкційних наркотиків, а також фіксується чимало правопорушень, пов’язаних із наркотиками. Так, за 2019 рік було зафіксовано понад 23 тисячі таких злочинів. Ми ж наголошуємо на тому, що необхідно чітко розмежовувати злочини, пов’язані з продажем, виготовленням, розповсюдженням та транспортуванням наркотичних речовин і злочини, пов’язані з індивідуальним споживанням наркотиків. Ідея проекту - зробити більш чутливий підхід в нашій країні саме до наркоспоживачів. Ми не говоримо про поблажливе ставлення до людей, які виготовляють наркотики, розповсюджують, а говоримо про толерантний, сенситивний підхід до тих людей, які мають фактичний діагноз - наркозалежність. Адже наркоманія - це хвороба, а не злочин. Ці люди, фактично потрапляючи в систему виконанням покарань, зазнають труднощів в доступі до належного лікування, реабілітації. Тільки в одній Бучацькій виправній колонії реалізується замісна підтримувальна терапія, але, зрозуміло, що засуджених з наркозалежністю значно більше.
Крім того, зараз наша країна і весь світ переживають пандемію COVID-19. Це захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом, а у виправних колоніях знаходяться люди, в яких часто знижений імунітет ( і через зловживання, і через супутні захворювання на ВІЛ, туберкульоз, гепатит С), а дотримуватися соціальної дистанції в умовах позбавлення волі - дуже важко, їм важко уникнути зараження. Тому ми маємо на меті зменшити навантаження на пенітенціарні заклади України, а також зменшити витрати на утримання засуджених, а це важливий економічний ефект для суспільства.
Поки в Україні не йде мова про декриміналізацію наркозлочинів, хоча ми знаємо що індивідуальне споживання законом не заборонено. Втім, якщо поліція затримує споживача наркотиків, то постає цілком логічне питання: де людина взяла ці речовини, хто їх розповсюджує, тобто цей наркоспоживач може бути ланкою єдиного злочинного ланцюга. А от, приміром, замість кримінального покарання наркоспоживачів за зберігання невеликих доз наркотиків для себе, без мети збуту, слід застосовувати альтернативні заходи, без ізоляції від соціуму. Такий підхід передбачає «чутливе ставлення» відповідних органів та інституцій до наркозалежних людей, яке полягає у турботі про їх здоров’я, налагодженні стосунків із сім’єю, друзями, оточуючим світом. Все це значно знизить відсоток хворих людей, які знаходяться на різних стадіях залежності.
Питання в тому, наскільки покарання адекватне злочину. Сенситивний підхід передбачає розумне співвідношення між покарання та злочином.
В цьому руслі особливо значимі пробація і прокуратура, які готують досудову доповідь, вивчають обставини життя правопорушника.

На який зарубіжний досвід у наркополітиці ви спираєтеся під час реалізації зазначеного проекту?

В своїй роботі, ми спираємося на результати міжнародного дослідження Євразійської Асоціації Зниження шкоди від наркотиків стосовно витрат на одну засуджену людину за рік. В Україні ця цифра становить 947 євро на рік на одну людину, а всього за минулий рік таких осіб було більше 27 тисяч. Крім того, ми вивчаємо рекомендації провідних агенцій ООН по роботі з наркоспоживачами, досвід європейських країн.
За експертними підрахунками в Україні щорічно за усі злочини, пов’язані з наркотиками, засуджується більш як 10 тисяч осіб. Як наслідок - збільшення тюремного населення та відповідних ризиків для здоров’я та безпеки як наркозалежних, так і соціуму, в який вони повертаються після ув’язнення. Тому не дивно, що у цивілізованому світі ізоляція від суспільства людей із залежністю є крайнім заходом. Натомість застосовується ліберальна політика боротьби з наркоманією.

Яким чином має запроваджуватися сенситивний підхід по відношенню до споживачів наркотичних речовин?

Вже початкові кроки в цьому напрямі є. Ми запроваджуємо європейський підхід до реформ правоохоронних органів, пенітенціарної системи.
Ми маємо на меті підвищити рівень залучення державних органів, органів системи виконання покарань, правосуддя та інститутів громадянського суспільства у напрямі впровадження сенситивного підходу по відношенню до споживачів наркотиків.
Ми пропонуємо розпочати роботу з навчання та впровадження сенситивного підходу по відношенню до споживачів наркотиків в тих силових структурах, які в першу чергу стикаються з людьми, які вживають ін'єкційні наркотики, а також приймають рішення щодо розгляду цих справ: працівників правоохоронних органів, прокурорів.
У співпраці НУО із методистами, викладачами навчальних установ відповідних відомств розроблені та включені до програми підготовки та перепідготовки фахівців навчальні матеріали з гуманізації та сенситивного підходу до споживачів наркотиків, що забезпечить визначення адекватності покарання за незаконну діяльність у сфері обігу наркотиків.
Тут важлива соціальна роль: запровадивши сенситивний підхід, ми зможемо зберегти людину для суспільства, надати їй більше можливостей для ресоціалізації та адаптації.

Ірина Яковець, Генеральний менеджер програм та проектів БО "FREE ZONE", доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Чи варто запроторювати у в’язницю наркозалежну людину, яка не вчинила шкоди життю і здоров’ю інших? Чи є впевненість, що із в’язниці вона повернеться кращою (здоровішою), ніж туди потрапила?

Для відповіді на це питання треба спочатку визначитися з тим, навіщо ми поміщаємо людину у в’язницю? Позбавляючи людину свободи, держава прагне ізолювати небезпечну особу, щоб вона не спричинила нову шкоду суспільству та громадянам.
За своєю природою застосування каральних заходів – це тривала соціальна практика, яка здавна і скрізь використовувалась на всіх історичних етапах розвитку цивілізації. Загальновідомо, що немає на Землі жодного народу, який не карав би за злочини. Ця практика передбачає відповідальність, що є адекватною порушенню існуючого законодавства, тобто, з одного боку, – це еквівалентна відплата злочинцю за вчинене, а з другого – виховний ефект «охолодження емоцій» та гальмування деструктивних настроїв потенційних злочинців.
Сучасна Україна – це демократична та гуманістична держава, яка не мститься своїм громадянам. І це має стати ключовим підходом до визначення доцільності того або іншого виду покарання за певні діяння. Мета покарання – не спричинення страждань правопорушнику, хоча інколи наявність в КК України такої мети покарання, як кара, створює зворотне враження.
Наркоманія – це хвороба. І наскільки логічно карати людину позбавленням волі за ознакою її хвороби і шкоди, яку вона робить самій собі?
Позбавлення волі робить людину ще гірше, ніж вона була. Це дуже дорого, ризиковано і тому невиправдано. Спочатку ми ізолюємо людину в колонії, а потім вживаємо купу заходів, спрямованих на її інтеграцію в суспільство? В чому логіка? Є інші види покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства, які цілком можуть забезпечити зміну поведінки особи.
Тим більше, що ізоляція не гарантує припинення вживання наркотичних засобів в умовах в’язниці. Тобто, в’язниця – не тільки не лікує, а й ще додає зайвих проблем.

Чи є шанси змінити цей підхід до споживачів наркотиків у правовому полі, у практиці органів правосуддя та правоохоронних органів?

Я вважаю, що так. Безперечно, правоохоронні органи більше орієнтовані саме на суворе покарання всіх дій, які визнаються кримінальним правопорушенням. Однак нині в чинному законодавстві є можливості зменшення карального впливу: це і звільнення від відповідальності, якщо особа вперше притягується до неї і звернулася за лікуванням; і можливість врахування досудової доповіді пробації звільнити людину від відбування покарання з випробуванням та покласти на неї обов’язок пройти відповідне лікування чи пробаційну програму.
Стратегію державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року та варіант оновленої Стратегії, що нині розробляється, побудовано насамперед на гуманістичній спрямованості, увага акцентується на дотриманні основних прав і свобод споживачів наркотиків. Однак, на практиці все ще залишається кримінально-репресивний підхід, в межах якого наркоман розглядається не як хвора людина, яка потребує лікування та допомоги, а як злочинець. Досвід і статистика показують, що цей шлях є помилковим. Наркобізнес стає ще більш латентним і небезпечним.
На мою думку, треба орієнтувати працівників правоохоронних органів і правосуддя на те, що вони мають вказувати людині на наявні шанси і можливості, а не виконувати суто каральну функцію. Але для цього вони повинні, перш за все, бачити у наркозалежному людину, і як кажуть міжнародні експерти: «вчитися негативно оцінювати не людину, а лише вчинене нею діяння». А людина заслуговує на шанс.


Тема декриміналізації наркозлочинів не дуже популярна в українському суспільстві. Як ви вважаєте, як переконати громаду в перевагах “сенситивного підходу” до осіб, які вживають наркотики?

Суспільство доволі часто налаштоване на активний пошук та таврування внутрішнього ворога. Наркоспоживачі та наркоманія сприймаються суспільством як щось таке, що ображає усіх його представників. В цілому більшість розуміє, що наркоманія присутня в суспільстві, але ніхто не може дати рецепту, який би дозволив знищити це явище. В жодній країні. Тому єдиний вихід - це просвітництво. Суспільству шляхом профілактичних і просвітницьких заходів слід доносити інформацію про причини і наслідки наркоманії, методах мінімізації шкоди та суспільної небезпеки, формувати гуманне відношення до наркоспоживачів із чітким усвідомленням того факту, що наркоман є насамперед всього хворою людиною, яка потребує лікування і реалізації фундаментальних прав і свобод.
Потрібно також пояснювати, що якщо не змінити політику по відношенню до наркоспоживачів і не поміняти підходи до боротьби з наркоманією, то кількість в’язничного населення, яке щорічно поповнюється за рахунок засуджених через наркотики, буде змінюватися в бік збільшення. В свою чергу зростання кількості в’язничного персоналу призведе до збільшення фінансових витрат.
Велика кількість в’язничного населення, яке щорічно збільшується, накладає певний фінансовий і соціальний тягар на плечі держави. В свою чергу держава несе відповідальність за захист права на здоров’я тих, хто позбавлений волі, і всіляко повинна створювати рівні умови доступу до необхідної медичної допомоги.
У всьому світі тримання засуджених у пенітенціарній системі є доволі дорогою програмою, і для державного бюджету це відчутні витрати. Більшість розвинутих країн світу прагнуть знизити рівень в’язничного населення за рахунок неефективних та невідповідних заходів покарань. Більше користі в цьому питанні дають медичні та соціальні заходи.


Яким чином реалізувати цей чутливий підхід можуть працівники поліції, пробації, прокуратури?

Сенситивний підхід по відношенню до споживачів наркотиків виступає не як самодостатній захід, а як частина комплексної профілактичної діяльності, спрямованої на ефективність лікування та реабілітації наркозалежних людей.
Найчастіше сенситивність розглядають як підвищену чутливість до чогось, тоді як чутливість досить часто прирівнюють до сенситивності. У літературі по-різному описують поняття сенситивності, тому зупинимось більш детально на визначенні цих понять.
Під «сенситивністю» розуміється здатність передбачати думки, почуття і поведінку іншої людини або малої групи і на підставі цього прогнозувати її поведінку і діяльність. Сенситивність передбачає наявність емпатії – здатності до відчування, емоційного резонансу та переживання інших.
Сенситивність правоохоронця виступає в ролі фактору, що впливає на формування певного особистісного відношення до різних категорій людей та їх поведінки, з якими їм доводиться встановлювати контакт під час виконання завдань службово-професійного характеру.
Сенситивність допомагає набути навичок щодо чуттєвого ставлення до наркозалежних та вмінь керувати їх поведінкою на основі знань щодо особливостей залежності та залежної поведінки, ефективних шляхів реабілітації та соціальної адаптації, мотивації до тверезого образу життя, побудови і підтримки тверезого образу життя, вирішення питань нормалізації стосунків з оточуючим світом.
Володіючи такими знаннями, вміннями, навичками, представники правоохоронних органів, органів пробації та інші зацікавлені особи зможуть змінити або навіть створити таку «сенситивну атмосферу» реабілітації та соціальної адаптації людей, які споживають наркотики, що надасть можливості таким людям відчути себе «людиною», знайти сили щодо розвитку власної мотивації до зміни свого життя та бажання отримати навички тверезого життя. Саме чутливе ставлення до таких людей та турбота про їх лікування, допомога у нормалізації стосунків із сім’єю, друзями, оточуючим світом зможуть знизити відсоток хворих наркозалежних людей, які знаходяться на різних стадіях залежності.

У чому полягають переваги “сенситивного підходу” для українського суспільства? Що є критерієм успішності?

Війні з наркотиками необхідно запропонувати альтернативу, що засновується на наукових фактах, гуманізмі, толерантності, поваги до людської гідності. Метою повинен бути не «світ без наркотиків», а здоров’я населення та неухильне дотримання прав людини.
Якщо по відношенню до наркозалежної людини суспільство, медіа, медики, працівники правоохоронних органів, робітники органів пробації, психологи, соціальні робітники, громадяни зможуть змінити своє упереджене ставлення, яке існує на теперішній час, то у майбутньому наша країна та й світ взагалі зможе суттєво знизити кількість таких людей, які набувають статусу «ізгоїв» та «злочинців», і вони менше будуть потрапляти за грати.