+38 (044) 338-84-85
+38 (050) 659-94-74

+38 (096) 390-84-85
+38 (093) 929-34-44

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ ЖУРНАЛІСТА МІЗРАХА ІГОРЯ АРКАДІЙОВИЧА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, КЕРІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З ВИМОГОЮ ПОКАРАННЯ ЗЛОЧИНЦЯ ДМИТРА ПОНОМАРЕНКО ТА ПРИЧЕТНИХ ОСІБ, ДО СКОЄННЯ РЯДУ ЗЛОЧИНІВ ВІДНОСНО РОЗКРАДАННЯ ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ ЖУРНАЛІСТА МІЗРАХА ІГОРЯ АРКАДІЙОВИЧА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, КЕРІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З ВИМОГОЮ ПОКАРАННЯ ЗЛОЧИНЦЯ ДМИТРА ПОНОМАРЕНКО ТА ПРИЧЕТНИХ ОСІБ, ДО СКОЄННЯ РЯДУ ЗЛОЧИНІВ ВІДНОСНО РОЗКРАДАННЯ ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ
136175 ПЕРЕГЛЯДІВ

Висловлювання: «Все таємне рано, чи пізно, стає явним!»  давно вже стало своєрідною життєвою «аксіомою», в якій переконався чи не кожен житель нашої планети. Особливо це висловлювання стосується одного з моїх журналістських розслідувань, а саме: «ГП «Житомирский бронетанковый завод» стало пристанищем для личного обогащения Матиоса А. и Пономаренко Д..  Для чего институт военной прокуратуры, если криминал остается безнаказанным?», що було опубліковане 11 липня 2019 року. Прочитайте повністю матеріал мого журналістського розслідування. Побачите, що розв’язка у завершенні публікації.  

В ході дослідження першим, що кинулось в очі було те, що ДП «Житомирський бронетанковий завод» фігурував у низці кримінальних, цивільних та адміністративних справах, а точніше – їх там велика кількість. Провівши ретельний аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень стало більше чим очевидно, що більше, як 90% справ з масштабних розкрадань залишились безкарними. Але, це далеко не вершина айсбергу, адже в ході розслідування було встановлено, що обвинувальні вироки все ж були… Та ці вироки застосовувались здебільшого до простих роботяг. Наприклад, згідно справи № 278/1489/17 було засуджено двох слюсарів, які здійснили крадіжку чорних металів. Ще один вирок по справі  №295/11766/16-к  отримано було працівником даного ДП, який вчинив крадіжку мобільного телефону вартістю 400 грн. у свого знайомого. І таких вироків чимало... Але на їхньому фоні масштабні і набагато чисельніші справи розкрадань державного майна практично не розслідуються. Іх із плином часу «спускають на гальма».    

То чому ж це так? Закон має діяти до всіх однаково! Саме цю просту істину, яка б мала застосовуватись до  ДП «Житомирський бронетанковий завод» я спробував застосувати в своєму журналістському розслідуванні. І забігаючи наперед скажу, що мені це вдалось, але те, що сталося далі залишило певний «чорний слід» в моєму житті. Крім того сталося так, що на превеликий жаль, викриті мною злочинці й надалі знаходяться на волі! І саме вони знаходяться під «дахом» правоохоронних органів.

В ході тривалого розслідування я вийшов на слід колосальної афери, яка залишилась поза увагою правоохоронних органів (можливо і не просто так...). Схема стандартна. Стосується відмивання коштів у великих розмірах. Ітак, 22.12.2017р. та 27.12.2017р.  ДП «Житомирський бронетанковий завод» уклав два договори із ТОВ «Промислові оборонні технології» (ЄДРПОУ 41610959), згідно яких останнє зобов’язувалось поставляти запчастини спеціального військового призначення для ремонту та модернізації бойової техніки. Та розглянувши ТОВ «Промислові оборонні технології» під мікроскопом я схилився до думки, що дана фірма може надавати послуги фіктивного характеру. Отже, оплата, згідно даних домовленостей, явно не гарантувала фактичне надходження товару. Крім того, звернувшись за коментарями до ДП «Житомирський бронетанковий завод» був м’яко кажучи відправлений за поясненнями в інше місце. А у ТОВ «Промислові оборонні технології» автовідповідач взагалі не зрозумів, що я від них хочу. В результаті, це ще більше спонукало мене докопатися до правди, яка до речі, практично була вже перед очима.

Керував ДП на той час раніше засуджений за ч.1 ст. 336 Кримінального кодексу України Мосін Михайло Сергійович і, як всі розуміють, великі операції без нього не могли відбуватись. Крім того, дана особа покинула ДП «Житомирський бронетанковий завод» явно не без ще одного «гріха». Згідно даних ЄРДР кримінальне провадження за №42018060360000034 було відкрито за фактом незаконного збагачення за рахунок державного бюджету на суму 306,1 тисяч грн. Ці кошти були отримані у якості відшкодування ПДВ за проведені фіктивні операції по закупівлі запчастин та електронних приладів до військової техніки. Все це він провернув за допомогою ТОВ «Завод «Гідропрогрес», яке, до речі, від 25.07.2017 року визнано фіктивним…

Згідно договорів 22.12.2017р. та 27.12.2017р.  ДП «Житомирський бронетанковий завод» перерахував постачальнику більше, як 400 тис.грн., а товару не існувало, адже згідно податкових документів  ТОВ «Промислові оборонні технології» жодних операцій не декларувало. Виходить, що ТОВ продало товар, якого не мало в наявності, а ДП на чолі із Мосіним його купило!

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМИСЛОВО ОБОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ» належить Пономаренку Дмитру Валерійовичу (90%) і Ліхітінову Михайлу Олександровичу (10%), зареєстроване за адресою м.Київ, Шевченківський район, вулиця ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2Б, статутний капітал – 1000грн.

Скріншот: сайт opendatabot.ua

Цікаво те, що у керівництві числився  також Корнієвський Олександр Олександрович, колишній боєць батальйону «Айдар», який проходить по справі вбивства відомої волонтерші, героя АТО Аміни Окуевої. Крім того, Корнієвський і його ТОВ "ТАБІТІ ТА АПІ" (41589257) проходить підозрюваними ще по одній справі про незаконний обіг зброї. Найцікавіше те, що Пономаренко Дмитро Валерійович також є співвласником цієї фірми і йому належить 30% підприємства. Взаємозв’язок цих осіб підтвердив мої припущення про взаємозв’язок цих злочинів, і про розслідування, де фігурує Пономаренко і його причетність до злочинів. Також я зрозумів, що  на правильному шляху журналістського розслідування. 

Скріншот: сайт opendatabot.ua

В подальшому, особа Дмитра Пономаренка стала мені ще більш цікавішою, адже мене бентежило питання: «Хто ж він? Чому його фіктивні договори, що спричинили збитки бюджету  в оборонній сфері ніхто не  помічає?» Але ж при цьому паралельно засуджували простих роботяг!     

Зібравши доволі обширне досьє на Дмитра Пономаренка, я опублікував його 14 серпня 2019 року під назвою: «Дмитро Пономаренко, один з фігурантів справи щодо злочинів на ДП «Житомирський бронетанковий завод»

Скріншот: сайт politica.com.ua

У цій статті, журналістському розслідуванні я відкрив громадськості і правоохоронцям інформацію про те, що злочини, які вчиняє Дмитро Пономаренко не розслідуються! Прикладом такого злочину є його незаконні дії під час перебування на посаді директора ДП СЗТФ «Прогрес» в 2018 році, де він уклав контракт № С-17-02/2007/Pr на поставку запасних частин до БТС-5Б та інших товарів, відповідно до додаткових договорів з компанією «Superior Heavy Ekuipment Co» (Йорданія). Пономаренко Дмитро знаючи, що  реалізація контракту не потребує залучення компаній-консультантів, зловживаючи своїм службовим становищем все ж підписав договір з компанією «Limited», якій державне підприємство перерахувало 120 тис. доларів США. У реєстрі судових рішень по цих фактах є  кримінальна справа № 654, яка порушена 09.06.2011 року, щодо ймовірної розтрати на суму понад 581.340 гривень працівниками «Прогресу» на чолі із Дмитром Пономаренко за ч. 5 ст. 191 КК України. Її розслідувала СБУ, але вона «просто» зупинилась, а потім дивним чином зникла з реєстрів…

Також у моєму розслідуванні чітко описано можливий зв'язок Дмитра Пономаренко із екс-Головним Військовим прокурором Анатолієм Матіосом. На той час, Пономаренко Дмитро із позовним «Дітріх» відчутно засвітився у постановці вбивства відомого журналіста Аркадія Бабченко, відношення до якого мав Анатолій Матіос. До речі, у моїй викривальній статті «ГП «Житомирский бронетанковый завод» стало пристанищем для личного обогащения…» я різко розкритикував бездіяльність Військової прокуратури на чолі із Анатолієм Матіосом, адже такі злочини із фігурантом, як Дмитро Пономаренко мали б розкриватись швидко та якісно. Але, в нашому випадку, все діялось по-іншому...

Що ж трапилось після моїх журналістських розслідувань? Чи відкрили проти Дмитра Пономаренко кримінальні провадження? Чи був він покараний? Чи почала Військова прокуратура діяти?

Сталось зовсім навпаки!

Після моїх викривальних статей, щодо розкрадань на ДП «Житомирський бронетанковий завод» із фігурантом Д. В. Пономаренко, та після кількох телефонних жорстких «рекомендацій» мені з вимогою припинити «копати» в цьому напрямку, 30 серпня 2019 року за незрозумілих мені причин в мій офіс прийшов той самий Дмитро Пономаренко… А буквально за хвилину туди увірвались працівники Військової прокуратури. Що  було далі,  напевно багато хто з читачів знає, адже цю справу максимально інформаційно почали розганяти, навіть ще до завершення всіх процесуальних справ на місці події. А запустив її особисто Анатолій Матіос, і це при тому, що в той час (Матіос розмістив пост у Фейсбуці того ж 30 серпня) важко було знати на всі 100% хто винен, або не винен у чомусь. Такі його дії, можуть тільки свідчити про те, що Військова прокуратура на чолі з Матісом навіть до входу Пономаренко в офіс уже знала що буде, і що повідомляти в пресі і як, імітувати активну свою діяльність перед ліквідацією цього правоохоронного органу… Це свідчить про те, що все відбулось за прописаним сценарієм!

То що ж сталось далі? Може хтось подумав, що я відступив?

Ні! Не відступив! Але повідомляю про те, що Дмитро Пономаренко й досі не покараний! А його друзі, колишні високопосадовці,  ті, що «тримали над ним дах», прерываюсь злочини, продовжують знущатись над українцями! І досі використовують свої зв’язки в правоохоронних органах!

Найперше скажу: ні, я не здався і не зупинився! А от Дмитро Пономаренко після звільнення Анатолія Матіоса із Військової прокуратури крок за кроком наближається до справедливого покарання, згідно чинного Законодавства! Та й із кожним днем випливають все нові і нові факти його зв’язку із своїми «кришувальниками».

Почну з того, що через мої викривальні статті-розслідування, а також після звільнення Анатолія Матіоса, СУ ГУНП в Житомирській області 30.09.2019 року все ж таки відкрило кримінальне провадження №42019060360000260 по розкраданнях на ДП «Житомирський бронетанковий завод, де фігурує фірма Дмитра Пономаренка ТОВ «Промислові оборонні технології». А 15 січня 2020 року слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира Маслак Віта Петрівна навіть винесла першу ухвалу. (Цей суд і суддю Маслак В.П. запам’ятайте! До неї ми ще повернемось).

Скріншот: сайт reyestr.court.gov.ua

Все наче добре, і слідство розпочали, і навіть ухвала суду була... Та тільки от справа «за дивними обставинами» і по сьогоднішній день не зрушилась далі, чим рішення суду! Чому ж так?

 До речі, щодо самої ухвали, то вона має певну специфічну односторонність: слідчий просив, а суддя Маслак це зробила - ухвалили доступ лише до документації ДП «Житомирський бронетанковий завод», а фірму Пономаренко Дмитра за дивними обставинами залишили без обшуків та без доступу до документації! ЧОМУ?

Розуміючи, що справу пробують спустити на гальма, я знову ж публічно нагадав про неї у своїй черговій публікації  29 травня 2020: «Чому злочини на ДП «Житомирський бронетанковий завод» де фігурує товариш Анатолія Матіоса Дмитро Пономаренко намагаються «спустити на гальма»? Я зробив відкрите звернення до Президента України  і Голови РНБО»

Скріншот: сайт politica.com.ua

І знову ж, ситуація повторилася. А ні Національна поліції в Житомирській області, а ні Корольовський районний суд м. Житомира жодних активних дій  не зробили! ЧОМУ?

ВІДПОВІДЬ НА ЦІ ПИТАННЯ МЕНІ ДОМОПОГЛИ НЕЩОДАВНО З’ЯСУВАТИ ЖУРНАЛІСТИ видання «ZIK», які опублікували свої викривальні матеріали по можливій причетності  Судді Конституційного суду України (у період із 2004 року по 2019 рік – голова Апеляційного суду Волинської області) ФІЛЮКА Петра Тодосьовича до заволодіння майже 1000 га особливо цінних земель сільськогосподарського призначення у Волинській області, орієнтовною вартістю 55 млн.грн. Його ім’я нещодавно спливло у кримінальній справі про заволодіння держугіддями НААН України.  

Коротко про цю справу (за матеріалами zik.ua):

На даний час Національна поліція розслідує кілька кримінальних проваджень про заволодіння майже 1000 га особливо цінних земель, які шляхом складних махінацій вилучили у ДП "Перемога" НААН України та передали Баківцівській сільраді Луцького району Волинської області. Надалі, ці землі планували розподілити на підставних осіб і підприємство, підконтрольне судді Конституційного суду України Петру Філюку, який за свідченнями фігурантів справи і є натхненником цієї складної схеми.

За даними zik.ua у справі фігурують агровиробники, службові особи сільради та Держгеокадастру, нотаріуси та судді. На останніх досі впливає Петро Філюк і свіжі рішення, які не дозволяють повернути землі державі, приймала в тому числі і його племінниця – Тетяна Філюк, суддя Луцького міжрайонного суду Волинської області.

Історія почалася ще в 2016 році, коли за обставин, які зараз з'ясовує слідство, "загубився" оригінал державного акта на землю пл № 11 від 25.03.1994 р., виданий ДП "Перемога". Після цього чиновники Баківцівської сільської ради з порушенням чинного законодавства та без погодження з облдержадміністрацією підготували нові генплани сіл Баківці та Озеряни, включивши туди межі сільгоспугідь ДП "Перемога" та 23.12.2016 р. прийняли їх рішенням сесії. Півроку потому архітектурно-містобудівна рада Волинської ОДА прийняла рішення відхилити їх у зв'язку з необґрунтованим і радикальним розширенням меж цих населених пунктів.

Потім почалися судові тяжби, які одну за одною держпідприємство програвало. А на початку 2020 року Нацполіція зареєструвала три кримінальні провадження, які згодом були об'єднані в одне - №12020030000000010 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 365-2 ККУ за ознаками зловживання службовим становищем чиновниками Баківцівської сільради, Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, нотаріусом, суддями та іншими особами. Згідно з фабулою справи, вони з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, на підставі підроблених документів інвентаризації земель, зареєстрували у Держреєстрі майнових прав на нерухоме майно комунальну форму власності на землі, площею 970 га, які перебувають у постійному користуванні ДП "Перемога".

Щоб забезпечити повернення земель у держвласність, правоохоронці тричі зверталися до Луцького міжрайонного суду та Апеляційного суду Волинської області з клопотанням про накладення тимчасового арешту на ділянки, але суди відмовляли. Такі дії цих судів можна пояснити тим, що у Луцькому міжрайонному суді працює вищезгадана племінниця – суддя Тетяна Миколаївна Філюк. А Апеляційний суд Волинської області не так давно й сам очолював Петро Тодосьович Філюк, який за даними zik.ua і є диригентом всього цього схематозу.

Справу навіть довелося передати на розслідування в іншу область, щоб Філюк, який розставив на Волині скрізь своїх людей, не міг впливати на слідство.

За матеріалами zik.ua

Одна із ухвал племінниці Петра Філюка – судді Філюк Т.М. Луцького міськрайонного суду Волинської області, де вона відмовляє слідчим в доступі до матеріалів справи

В результаті справа потрапила в Королівський районний суд Житомирської області, де 2 листопада 2020 року все ж було прийнято рішення про арешт земельних ділянок, що проходять у цій справі. Але й до цього суду виникли питання. Адже журналісти ZIK у своїй статті повідомляли, що земельні ділянки фактично знову не заарештували, тому що за даними, якими вони оперували на час підготовки до публікації свого матеріалу рішення не розмістили у відкритому доступі на порталі Держреєстру судових рішень, а це обов'язкова умова для внесення відомостей до реєстру заборон на відчуження нерухомого майна. Також вони зазначали, що таке затягування зрозуміле, адже інтересанти чекають рішення апеляційної інстанції, щоб скасувати арешт. Таке вже одного разу було у Волинській області за аналогічним розслідуванням СБУ.

На даний час ухвала про арешт уже доступна в реєстрі, але якщо глянути на час розгляду справи 2 листопада і час оприлюднення 13 листопада, то трактування журналістів ZIK про затримку оприлюднення рішення цілком можна зрозуміти.

Скріншот: сайт reyestr.court.gov.ua

Можливо, така затримка й викликана втручанням «зверху» Судді Конституційного суду Петра Філюка, й можливо цю ухвалу ще б й довше не публікували, та на це, що вона все ж з’явилась могли вплинути журналісти.

Але, опираючись на факти журналістів ZIK бачу дуже цікаву ситуацію. Вище у статті я згадував  суддю Маслак В.П і Корольовський районний суд м. Житомира. Саме цей суд і суддя Маслак В.П. винесли ту єдину ухвалу по ДП «Житомирський бронетанковий завод» із фігурантом Дмитром Пономаренко. А ДАЛІ СПРАВА ПРОСТО ЗУПИНИЛАСЯ!

Співпадіння, що справу Пономаренка, і справу, де можливо причетний Петро Філюк веде один і той же ж суд, а токож один і той же суддя? Навряд! Таких співпадінь не може бути!

Багато хто напевне добре пам’ятає, як навесні Анатолій Матіос і його прокурори на Волині отримали свої адвокатські «корочки» через гастроном» дружини Петра Філюка. Журналісти в той час інформували, що саме Петро Філюк й допоміг отримати такі бажані посвідчення адвокатів. Також, варто підкреслити, що одним із цих «адвокатів з гастроному» став і син Петра Філюка – Андрій Філюк, який є близьким другом та колегою по Військовій прокуратурі Анатолія Матіоса. А також одним з «сценарістів» мого затримання, та фабрикації справи проти мене! Андрія Філюка також часто називали правою рукою Матіоса.

Скріншот: сайт vesti.ua

А тепер розглянемо ще раз ситуацію із Дмитром Пономаренко, який неодноразово був помічений у зв’язках із Анатолієм Матіосом і повернемось до Корольовського районного суду м. Житомира і судді Маслак В.П.!

І справа Пономаренко Дмитра, і справа в якій можливо фігурує Петро Філюк дивним чином потрапила до одного й того ж суду і судді! Цікаво, чи не так?!

Важливе питання: «А чи не була направлена справа Пономаренко самим Матіосом, через колегу по роботі Андрія Філюка за допомогою його батька судді Петра Філюка у зручний Корольовський районний суд м. Житомира під «крило» судді Маслак?»

Можливо саме тому справа Пономаренко Дмитра там «завмерла»!? А можливо був наказ «зверху»!? Тому, вкрай важко пояснити, чому справа по розкраданнях на ДП «Житомирський бронетанковий завод» із явними фактами і  із існуючим фігурантом Д. Пономаренко просто стоїть на місці!

Все таємне рано, чи пізно, стає явним! Так і в цій ситуації із Дмитром Пономаренко!

Все рано чи пізно стає на свої місця!

Маю на увазі те, що в даний час ДМИТРО ВАЛЕРІЙОВИЧ ПОНОМАРЕНКО – ПЕРЕБУВАЄ У РОЗШУКУ!!!

ЩО НАЙЦІКАВІШЕ РОЗШУКУЮТЬ ЙОГО У СПРАВІ ПРО НАПАД НА ЖУРНАЛІСТА ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РЕДАКЦІЙНОГО ЗАВДАННЯ!

І ЯК НЕ ДИВНО, ЦИМ ЖУРНАЛІСТОМ ЯВЛЯЮСЬ Я - МІЗРАХ ІГОР АРКАДІЙОВИЧ!

ЧОМУ Ж НАПАВ НА МЕНЕ ПОНОМАРЕНКО?

ЧИ НЕ ПО ПРИЧИНІ МОЇХ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ ВИКРИВАЛЬНИХ РОЗЛІДУВАНЬ ПРОТИ НЬОГО?

А ось про це, буде наступний матеріал!

Даний матеріал прошу вважати відкритим журналістським зверненням до Президента України та керівників правоохоронних органів з вимогою розслідування викладених фактів та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.

Журналіст, громадський діяч,

політексперт, шеф-редактор

журналу «Персона.ТОП», юрист,

МІЗРАХ ІГОР АРКАДІЙОВИЧ

Теги: Житомирский бронетанковый завод,ТОВ «Промислові оборонні технології»,Мосін Михайло Сергійович,Корнієвський Олександр Олександрович,ТОВ "ТАБІТІ ТА АПІ",Superior Heavy Ekuipment Co,Прогрес,Дмитро Пономаренко,Анатолій Матіос,Філюк Петро Тодосьович,суддя Філюк,ДП "Перемога" НААН України,Тетяна Філюк,Андрій Філюк, Ігор Мізрах,Військова Прокуратура,Дітріх

Послуги

© 2019 nativita

Мої відео